Этот красный цветок
Растет на отцовских могилах.
Этот месяц - щерба посолонь
В золотой полынье.
Это русская, крестная,
Честная сила -
Да на упряже в
Кисло натертой горячей петле.
Да, запряжем ее родную
В косу и гриву.
Да, запряжем ее родную
В гриву и в дым.
Этот красный цветок
Растет на отцовских могилах,
Обжигая заветом всех
Нас - умереть молодым!
Что ж ты, Родина-мать
Пьяно льешь,
Жестко стелешь,
Что ж доверчиво пляшешь
С жестоким, хмельным мужичьем.
Этот красный цветок
На отцовских могилах
Что ж ты гасишь
Остудным, каленым ключом
Твои очи темны и студены,
Как стужа.
Что ж ты Родина-мать,
Так грозна и страшна.
Почему у тебя
Стать не бабья - кальчужья.
И зачем за спиною твоею крыла?
Почему здесь детей своих
В проруби крестят ?
Почему ты детей своих
Крестишь в крови.
Почему здесь любовь,
Обрюхатив невестят.
Обрюхатив, устав,
Не дождавшись любви,
Эти голые долы
И жидкие скирды.
Это серое небо
И реденький дым.
Этот красный цветок
На отцовских могилах,
Словно вечный завет-
Умереть молодым.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Шматок хліба - Мучинский Николай Як бачите це оповідання написане давно. Воно також вже було в публікації. А тепер я чомусь вирішив помістити його ще й тут.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
